Мне нужен этот сладкий голос,
И нота точная на слух,
И что б испытывал он голод
По песне, что внушает Дух,
И чтобы был неповторимый
И не похожий ни на что,
Тогда пребудет он любимым
Как прошлогоднее вино,
Слегка дурманящий как утро,
Как распускающийся сад,
На запах, как любимой пудра,
На вкус как терпкий виноград,
Он настоялся на событьях
Неповторимой крутизны,
В нём жажда, когда хочешь пить ты
И утоление мечты,
В нём путь прошедшего пустыню
И искушенного судьбой,
И присно в нём горел и ныне
Огонь, подаренный Тобой.
И Ты ему подаришь песню,
Которой не было и нет,
И зазвучит он на том месте,
Где будет нужен его свет.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
